Історія Чорнобиля

Уперше Чорнобиль згадується в Іпатіївському літописі під 1193 роком, коли князь Рюрик Ростиславич полював у місцевих лісах[1]. Тоді місто належало до Київського князівства.

Наступна згадка про Чорнобиль міститься у «Списку руських міст далеких і близьких»[1]. Рештками літописного Чорнобиля, скоріш за все, є городище (із культурним шаром XI—XIV століть), виявлене 2003 року на мисі між Свято-Іллінською церквою та парком[1].

Імовірно, уже в середині XV століття існував Чорнобильський замок, який був розорений татарами (близько 1473 або 1482 року) і відновлений близько 1521 року[1]. Тоді ж був утворений Чорнобильський замковий повіт (існував до адміністративної реформи 1565—1566 років)[1]. 1548 року за наказом київського воєводи Фрідріха Пронського на березі річки Прип'ять звели Чорнобильський замок. Будів[2]ництво велось місцевими людьми під керівництвом земляка Заморенка[3].

Згідно з грамотою короля польського і великого князя литовського Сигізмунда I 1526 року бояри Київського воєводства тримали Чорнобильський замок по черзі[1]. За київського воєводи Андрія Немировича намісником у Чорнобилі був Федько Андрійович Кисіль. Після ліквідації Чорнобильського повіту останній його «державця» Філон Кміта став власником міста[1]. 1566 року місто надано польським королем Філону Кміті через втрату сіверських земель, що загарбала Москва, який до свого прізвища з того часу приписав Філон Кміта Чорнобильський.[джерело?] Чорнобиль залишався приватновласницьким містечком аж до 1917 року[1]. Від вигаслого роду Кмітів Чорнобиль наприкінці XVI століття перейшов до Сапіг[1].

На початку визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького 1648—1657 років Чорнобиль перейшов під владу Війська Запорозького[1]. Близько 8 липня 1649 року в Чорнобилі та околицях зосередились близько 10000 верхівців-повстанців під командуванням Кричевського Михайла Станіслава, звідти вони рушили до Річиці на допомогу групі Пободайла проти війська ВКЛ під командуванням Януша Радзивілла[4]. Імовірно, до початку 1660-х років був у складі Київського полку, а пізніше (імовірно до 1670-х років) — під контролем козаків, прихильних до Речі Посполитої[1]. Нетривалий час місто було центром Чорнобильського полку[1]. 1651 і 1654 року згадується Чорнобильська сотня[1]. 1665 року місто здобули повстанці Децика[1].

1747 і 1751 року місто захоплювали гайдамаки, які спалили замок і костел[1]. 1768 року Чорнобиль мав намір узяти штурмом полковник Коліївщини Іван Бондаренко[5].

На початку XVIII століття Чорнобиль перейшов від Сапіг до Ходкевичів[1] Вихід міста з періоду занепаду, в якому воно перебувало із середини XVII століття, пов'язаний із власником Чорнобиля Яном-Миколаєм Ходкевичем (1738—1781), котрий у другій половини XVIII століття відновив чорнобильський замок/палац (зруйнований 1918 року) і зробив його своєю резиденцією[1]. Ян-Миколай Ходкевич сприяв заселенню міста, зокрема шляхтичами, українцями з Гетьманщини та Вольностей Війська Запорозького низового, євреями та росіянами-старообрядцями[1].

У XV—XVIII століттях Чорнобиль складався із замку (локалізується на території парку, мав дерев'яні укріплення) і власне міста, в якому в середині XVI століття зафіксовано 196 димів, а наприкінці XVIII століття — 642 дими[1]. На початку XVII століття Лукаш Сапіга заснував у Чорнобилі домініканський монастир з костелом Успіння Діви Марії (монастир був закритий 1832 року, дерев'яний костел надалі діяв як парафіяльний)[1]. Із XVII століття відомі православні храми (хоча вони мали існувати і раніше), яких на початку XIX століття було три (усі дерев'яні)[1].

Унаслідок другого поділу Речі Посполитої 1793 року Чорнобиль увійшов до складу Російської імперії, із 1797 року — містечко у складі Радомишльського повіту Київської губернії[1]. З 1919 року отримав статус повітового міста і став центром Чорнобильського повіту.

У XIX столітті в Чорнобилі з'явилися дрібні промислові підприємства[1]. Були розвинуті будування дерев'яних річкових суден, обробка шкіри[1]. Велике значення для міста мала пристань[1]. 1878 року споруджено муровану Свято-Іллінську церкву (на місці її дерев'яної попередниці; єдиний із храмів міста, що зберігся)[1].

За польським «Географічним словником» 1880 року Чорнобиль був невеликим містечком, у якому проживало 6483 жителів (3683 юдеї, 2160 православних, 566 старовірів і 84 католики). Чорнобильські замок на пагорбі і маєток тоді належали графу Владислава Ходкевича. Містечко отримувало прибуток з річкової торгівлі, рибальства та вирощування цибулі. 1896 року Ходкевичі продали Чорнобильський маєток (крім палацу) С. Челіщеву[1]. За переписом 1897 року населення міста налічувало 16,7 тис. осіб[1].

В'їзна стела

Із кінця XVII століття в Чорнобилі жили євреї, які в XIX столітті стали найбільшою етнічною групою міста (у 1897 році — 60 % населення)[1]. Станом на 1926 рік частка євреїв зменшилася до 40 % через погроми 1905 і 1919 років та міграцію[1]. З кінця XVIII століття до 1919 року в місті існувала резиденція цадиків із династії Тверських, завдяки чому Чорнобиль був одним із центрів хасидизму[1]. Єврейська громада була знищена гітлерівцями в 1941 році[1].

У другій половині XVIII століття Чорнобиль стає одним з головних центрів хасидизму. Чорнобильську хасидську династію було засновано рабином Менахемом-Нахумом Тверським. У 1898 році населення Чорнобиля становило 10 800 осіб, з яких 7 200 — євреї. Єврейське населення сильно постраждало від погромів у жовтні 1905 і березні-квітні 1919 років, велика кількість євреїв була пограбована та вбита чорносотенцями. В 1920 році рід рабина Тверського залишає Чорнобиль, і з того часу місто перестає бути центром хасидизму.

У 1917—1920 роках Чорнобиль не раз переходив із рук у руки (зокрема з кінця 1918 до початку травня 1919 року контролювався отаманом І. Струком), аж поки 12 червня 1920 року радянські війська остаточно не захопили місто[1]. 1919 року Чорнобиль став центром повіту і містом, 1923 року — центром Чорнобильського району і селищем міського типу, 1941 року знову отримав статус міста[1]. 1925 року в Чорнобилі проживало 8,9 тис. мешканців[1]. Найзначнішим у Чорнобилі промисловим підприємством у 1930-ті роки стали судноремонтні майстерні (із 1939 року — судноремонтно-суднобудівний завод, із 1955 року — ремонтно-експлуатаційна база флоту)[1]. Із 25 серпня 1941 по 16 листопада 1943 рік Чорнобиль був окупований німецькими військами[1].

У 1970—1977 роках за 15 км від Чорнобиль було побудовано першу чергу ЧАЕС і місто Прип'ять[1]. 26 квітня 1986 року сталася аварія на 4-му енергоблоці ЧАЕС, а 5 травня було проведено примусове відселення мешканців, яких на момент аварії налічувалося 13,7 тис. осіб[1]. Дуже швидко після цього почалося несанкціоноване повернення переселенців, яке було умовно легалізовано в 1993 році[1].

У 1970—1980-х роках в місті була харчова промисловість, чавуноливарний завод, ремонтно-експлуатаційна база Дніпровського річкового пароплавства, цех мистецьких виробів, районне об'єднання «Сільгостехніка», медичне і професійно-технічне училища.

Пам'ятник

Тоді ж на березі Прип'яті поблизу міста була збудована Чорнобильська АЕС — перша атомна електростанція в Україні. Енергоблоки станції було спроєктовано на основі канальних реакторів великої потужності типу РБМК. Будівництво розпочалося у 1971 році; перший енергоблок потужністю 1000 МВт вступив у дію через шість років. Згодом добудовано ще три енергоблоки. На 1983 рік загальна потужність станції становила 4000 МВт.